Кінне сафарі в Україських Карпатах

 - Мы думали что мчимся на коне, а сами просто бегали по кругу
(А. Макаревич)

Багато хто відпочиваючи в Карпатах мріє про кінні прогулянки. Так, це чудова ідея наблизити себе до природи. Процес психологічної підготовки триває 10-12 годин. З тієї миті коли ідея з’явилась, до часу, коли потрібно сідати в сідло. Переживають однаково хлопці і дівчата, старші  і молодші. При цьому задають стандартні питання на кшталт: - Чи тяжко конячці мене везти і чи обов’язково треба падати. Інструктор верхової їзди, так тепер називається конюха, (прим. порталу) на простій українській мові місцевого діалекту, пояснює:

-         "Коник добрий і слухняний, лишень не бійтесь його, бо він від вас більше наляканий".

 Такі тварини (вони не молоді) довший час ходять під сідлом і дійсно творять чудеса розуміння. Не даремно лікарі та психологи порівнюють спілкування з кіньми до плавання з дельфінами, бо і ті і інші лікують дітей хворих на ДЦП (дитячий церебральний параліч), інші нервові недуги.

Навчання починають з дворічного віку. Коні деякий час ходять тільки з сідлом, таким чином проходить важкий процес привикання і адаптації. За якийсь тиждень на коня пробує сісти вершник і приборкати неслухняну тварину. І тільки після успішного завершення другого етапу підопічний готовий до виконаня нескладних завдань по перевезенню людей. Наступним є знайомство з чужими, з дітьми. Щоденна робота, тренування і вам пропонують друга, що немов тінь супроводжував людину в її тисячолітній історії. Є тварини з дуже лагідним характером, вони швидко вчаться і в питанні верхової їзди найперспективніші.

 Що правда то не гріх, коней з "характером" до перевезення туристів не беруть. На пам’яті випадок коли дівчинку налякала кобила, скинувши з сідла. Що стало поштовхом до такої поведінки тварини,  не знаю, але за такі речі коней серйозно карають. Були випадки, коли непокірних тварин здавали на заготівельні комбінати. Є екстремали кіннотчики в яких для забави коні курять, звісно за гроші. Моє ставлення до цього? -... Господар, що зголосився обслуговувати туристів, приводить обговорену в замовленні кількість коней. Звичайно мало хто може самотужки утримувати більше двох коней, тому для великих груп об’єднують зусилля декількох конюшень і в такий спосіб задовольняють забаганки майбутніх вершників. Коні приходять вимиті, чисті, і обов’язково спокійні.

-         Заохочується  знайомство.  Відпочиваючі повинні принести і почастувати коня цукром в грудочках, яблуком, скоринкою підсоленого хліба, печивом, цукеркою.  Поглажування, промовляння клички – перший контакт. Коли тварина обнюхала майбутнього їздового, пережувала хлібець, гарантовано - далі все буде нормально.

-         Тепер Вам пропонують підняти ногу до стремена, але вибачте, сніданок тягне в інший бік. Інструктор ніжно бере (говоримо про дівчат) Ваші сіднички, підштовхує угору. Тут потрібно міцно схопитись за дугу сідла, підтягнутись. Ось так! Загальними зусиллями і під дружній сміх, ми гордо сидимо верхи, фотографуємось.

-         Тепер потрібно завчити декілька команд, які дозволять коневі зрозуміти куди йти і як швидко. Команди на місцевому діалекті звучать так : вліво – ВІЙШТА, вправо – ГАЙТА, вперед – Б'ЙО, назад – ЦУРІК. Зупинитись – ТР-Р. Є команди, що виконуються посмикуванням віжками. Найцікавіше є те, що до певного моменту, ні мустанг ні мустангер не розуміє куди їх ведуть. Але то дрібниці технічного плану.

-         Мало хто з інструкторів попереджає про необхідність рівномірно розподіляти вагу тіла на три точки опори, ими є сідниці та ноги. Якщо ноги будуть висіти, а не впиратись в стремена і підтримувати Вас то приказка про «дурну голову» пригадається дуже швидко.

-         Тиха, спокійна, без вигуків розмова про все і всіх, приводить нас на один з численних маршрутів карпатського краю. Вольєрне господарство, водоспад "дівочі сльози", на полонину з обідом в колибі серед пастухів, Горганський хребет, гору Щівка, Трясянка, Маковиця. Сафарі по українські. А хіба ми не за цим приїхали?

-         Кінець прогулянки. Розрахунок. Ціна вираховується за кількістю годин в сідлі і коливається біля позначки 50-60 грн. за годину. Приємна втома, голод в шлунку і біль у копчику – суміш відчуттів, що або назавжди відіб’є бажання їздити верхи, або зробить Вас прихильником цього виду транспорту так само, на-зав-жди.

Вершники початківці забувають про страх через 1-2 години. Набувають елементарних навиків їзди за 3-4 дні. Але навчитись розуміти тварину можна тільки за роки роботи з нею, не тільки прогулюючи, але і миючи її, прибираючи, годуючи та лікуючи улюбленця...

Для задоволення потреби вершника потрібні ще деякі дрібниці

сідло косівських і коломийсиких майстрів коштуватиме 900-1400 гриваків, а от польське або швецьке до 2600, є ще під замовлення з металевими оздобами, китицями, шкіряними косичками.

ковбойський капелюх 220 грн

чоботи з шпорами 400 грн

вуздечка 560 грн

батіг 130 грн

віжки 120 грн

дзвіночки на зимову упряз 190 грн

упряж 900 грн

прив'язь 60 грн

попона – в більшості саморобна

До загальної картини додам, що кінь робочий коштує: 1500-2000$, елітний з родоводом : 5 – 10 тисяч американських рубликів.

Пора року за якої кінні поїздки найцікавіші - весна, літо, рання осінь, сніжна зима.